Предлагаем монтаж отопления, установку котлов и бойлеров  
logo
 
 

Вход на сайт

login

Регистрация на сайте!
Забыли пароль?

 

Курсы НБУ

price

 

100  USD = 797.7000  UAH
100  EUR = 1129.5432  UAH
100  PLN = 261.1661  UAH
10  RUB = 2.6681  UAH
Полный список курсов валют
НБУ

 

Информация

info

 

 

Индикатор цен

price

НЕДВИЖИМОСТЬ - независимый украинский портал

 

Опрос

Что делать с недвижимостью в кризис?
Продавать
Покупать
Выжидать, в надежде, что цены еще упадут
Недвижимость меня не волнует

 

Реклама

 

 

Главная > Статьи > Яка різниця між Косово і Південною Осетією

search
Предмет поиска
Что искать:
Область:
Город:
Квартиры
Район города:
Тип Квартиры:
Количество Комнат: -
Запрос:(например: мебель)
Стоимость (грн.): От
до
Сбросить поиск
Расширенный поиск

 

Яка різниця між Косово і Південною Осетією

Яка різниця між Косово і Південною Осетією
Якщо визнання незалежності Косово – це особливий випадок, то чому Південна Осетія та Абхазія не можуть бути таким самим особливим випадком, заявляють на весь світ кремлівські вожді. Їхні аргументи слово в слово повторюють члени Партії регіонів, які насправді часто плутають Південну Осетію з Північною...
Спробуємо порівняти косовський прецедент із тим, що діється навколо Грузії.
Як починалися конфлікти
Сучасна історія конфліктів у Косово, Абхазії та Південній Осетії починалася приблизно в один і той самий час – наприкінці 80-х років минулого століття.
На той момент національна структура населення цих регіонів була така. У Косово, за переписом 1991 року (яку косовські албанці бойкотували, що дещо підриває довіру до цих даних), із загальної чисельності 1954747 жителів албанців налічувалося 1607690 осіб (82,2%), а сербів – 195301 (10%). Населення Абхазії (за переписом 1989 року) становило 525061 чоловік, з яких близько 46% (239872 осіб) – грузини, близько 18% (93 267) – абхазці, 14% – росіяни та приблизно стільки ж вірменів. Населення Південної Осетії (за тим самим переписом 1989 року) складалося з 65233 осетинів (66,2 %) і 28544 грузинів (28,9 %) та 4–5 тисяч осіб інших національностей.
Косово
Яка різниця між Косово і Південною Осетією У 1989 році в Сербії відбувся референдум, який затвердив нову конституцію, що радикально обрізала автономію національного краю Косово. Косовські албанці бойкотували референдум. За його результатами в Косово було розпущено парламент, на державному радіо та телевізійних станціях припинилося мовлення албанською мовою.
З 1991 року сербський уряд заборонив вживати албанську мову в усіх державних, навчальних, лікувальних та інших установах, почалися звільнення албанців з державних структур. У відповідь прокотилися масові страйки, акції протесту.
Ще раніше, у 1990 році, косовські албанці створили паралельну систему органів державної влади (у тому числі поліцію, фактично народні дружини, бо зброї при собі не мали) і навчальних закладів (середніх та вищих), які діяли протягом усіх дев’яностих років минулого століття.
У 1991 році було проголошено про створення незалежної республіки Косово, а потім пройшли вибори, на яких президентом був обраний Ібрагім Ругова. При цьому лідери західних країн, підтримуючи Ругову та особливо його методи ненасильницького спротиву, виступали за надання більшої автономії краю Косово, але в межах Югославії. Формально вся влада в Косово контролювалася Белградом.
Ситуація почалась загострюватись після того, як уряд Югославії у 1996–1997 роках почав переселяти сербських біженців (що стали такими внаслідок конфліктів у Хорватії та Боснії і Герцеговини) на територію Косово. Радикалізації косовських албанців також сприяла пасивність лідерів західних країн та Югославії щодо визначення майбутнього статусу Косово. Це призвело до збройних конфліктів між загонами так званої Визвольної армії Косово (ВАК) та югославською поліцією та армією. З початку 1998 року ці сутички набули характеру військових дій, з боку югославською армії почалися репресії щодо мирного населення, які наприкінці 1998-го та на початку 1999 року мали всі ознаки етнічних чисток.
Незважаючи на різке зростання кількості албанських біженців з кінця 1998-го та на початку 1999 року, що кваліфікувалося як гуманітарна катастрофа, Рада Безпеки ООН в умовах блокування з боку Росії не могла прийняти жодної резолюції, яка б примушувала центральну владу Югославії припинити етнічні чистки й вивести регулярні військові частини з території Косово.
Так, ще до початку операції НАТО, понад 350 тисяч косовських албанців були змушені, зокрема, внаслідок фізичного примусу, покинути територію Косово. Сербська армія продовжувала здійснювати акції примусового виселення албанців, навіть незважаючи на військово-повітряну операцію НАТО. На момент припинення операції НАТО та початку виведення збройних сил Сербії з території Косово понад 800 тисяч албанців, за даними ООН, були змушені залишити свої домівки.
24 березня 1999 року, після декількох попереджувальних заяв лідерів західних країн з вимогою припинити етнічні чистки та вбивств мирного албанського населення, війська НАТО почали, без формальної згоди Ради Безпеки ООН, військову-повітряну операцію в Югославії. Під час майже двомісячних бомбардувань загинуло близько двох тисяч осіб, з яких приблизно тисяча – сербські військові, решта – мирні громадяни різних національностей.
Абхазія
Наприкінці вісімдесятих років минулого століття розпочався процес "малих суверенітетів". Їм передувало доручення Горбачова Комітетові державної безпеки СРСР сприяти міжетнічній дестабілізації в усіх союзних республіках, які потенційно бажатимуть вийти зі складу СРСР. Саме тому, за свідченням колишнього Голови КДБ СРСР Вадима Бакатіна, у свій час у багатьох союзних республіках виникли так звані «інтерфронти». Внутрішні міжетнічні конфлікти в союзних республіках мали дати змогу центральній владі, з одного боку, виступати в ролі "миротворця" й посередника, з другого – погрожувати національним елітам цих республік розколом і відокремленням частини їх територій. Саме за таким сценарієм стали розвиватися події у бунтівних регіонах Грузії.
Ситуація в Абхазії почала загострюватися навесні й улітку 1989 року, після того, як 18 березня в селі Лихни (Гудаутського району) у присутності та з відома вищого партійного керівництва Абхазії на чолі з першим секретарем Абхазького обкому Компартії Грузії Б. Ст. Адлейба, відбулося „всенародне віче“ абхазів, яке прийняло «звернення» з вимогою відновлення статусу РСР Абхазії (скасованого 1931 року) та її безпосереднього включення до складу СРСР.
Улітку 1989-го (15–16 липня) сталося перше криваве зіткнення в Сухумі, унаслідок якого загинуло 9 грузинів і 5 абхазів.
Восени 1990 року в Грузії сталася зміна влади. Нове керівництво Грузії на чолі зі Звядом Гамсахурдія зробило спробу порозумітися з абхазьким населенням та її лідерами. З метою розширнення прав абхазів Гамсахурдія погодився на ухвалення апартеїдного виборчого закону, згідно з яким абхази отримали переважне право бути обраними у верховний орган влади автономної республіки – Верховну Раду Абхазії. Абхази, які становили меншість населення (на той час 18%) отримували 28 депутатських місць, а грузини (яких було більшість 45%) – усього – 26. Решту 11 місць пропонувалося віддати представникам некорінних національностей: росіянам, вірменам тощо.
Незважаючи на ці миролюбні кроки грузинської влади, 23 липня 1992 року Верховна Рада Абхазії з грубим порушенням регламенту, за браку кворуму офіційно відновила так звану «Конституцию РСР Абхазії 1925 року», що фактично означало вихід Абхазії зі складу Республіки Грузія. Почалися масові звільнення грузинів із силових структур автономії, а також створення «абхазької гвардії». Це призвело до відкритого конфлікту з центральною владою Грузії. Військові формування Національної гвардії Грузії, очолювані Тенгізом Кітовані, протягом кількох серпневих днів 1992 року, незважаючи на опір абхазьких збройних формувань, практично повністю захопили територію Абхазії, включаючи Сухумі й Гагри. Уряд Абхазії на чолі з головою Верховної Ради Владиславом Ардзінба перебазувався в Гудаутський район. Зупинка цієї військової операції відбулася на пряме прохання Бориса Єльцина до тодішнього президента Грузії Едуарда Шеварднадзе. Досі в Грузії багато тих, хто розцінює це рішення Шеварднадзе як зраду.
Введення грузинських військ призвело до масової втечі абхазького і російськомовного населення, у тому числі на територію Росії.

Дополнительная информация:
Девелопер Парцхаладзе продолжает распродавать проекты!
Когда лучше покупать квартиру?
Парцхаладзе распродает бизнес, чтобы расплатиться с кредиторами
В КИЕВЕ КВАРТИРУ УЖЕ МОЖНО ПРИОБРЕСТИ ЗА 35-40 ТЫСЯЧ ДОЛЛАРОВ
«ХХI Век» задолжал 261 миллион долларов
XXI век увеличила чистый убыток за 2008 год почти в 6 раз
Цена на жилье не опустится ниже 8 тыс. грн за кв. м
"ХХI Век" заморозила стройки и ищет инвесторов
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Просмотров: 8031 3 сентября 2008 Напечатать Комментарии (1)

 

login #1 написал: Parveen (21 декабря 2012 02:47)
I don't even know what to say, this made thigns so much easier!
ICQ: --
цитировать
info Добавление комментария



partners

Наши партнеры

Ukrainian Development PartnersАвантажЕкобуд

 

partners

Досье

Куйбіда Василь Степанович
Куйбіда Василь Степанович
Екс-Міністр регіонального розвитку та будівництва України

 

info

Реклама




 

info

Информация

 


 

partners

Облако тегов